клечання
КЛЕ́ЧАННЯ, я, с.
1. етн. Гілки з листям, якими на Зелені свята прикрашають хату, двір.
Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Т. Шевченко);
Наталка ламала клечання і обвішувала ним коні (І. Багряний);
* Образно. Євдоким через пліт поглядає на свій город, де вже рясно, і синьо, і біло цвіте картопля, дрімає рожевий, з підмальованими щоками мак, і оживають у золотому клечанні похилі соняшники (М. Стельмах);
* У порівн. Немов клечанням, листям тютюновим Заквітчані всі хати і двори (П. Воронько);
– Це ж сьогодні Зелена неділя, – промовив Данько, замріявшись. – Скільки того клечання понатягають хлопці з лісу!.. (О. Гончар).
2. поет. Зелена рослинність, зелень.
Велів [цар] тут зараз прибирати Світлиці, сіни, двір мести; Клечання по двору саджати (І. Котляревський);
Старовинний побут, старосвітське життя всюди вплітається в поетичну тканину греко-римської легенди. Двір царя Латина, обсаджений клечанням, світлиці, пооббивані шпалерами, заслані килимами (М. Зеров);
Земля вдягла рясне убрання, В клечанні села й городи (С. Крижанівський).
Значення в інших словниках
- клечання — кле́чання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клечання — див. ЗЕЛЕНЬ. Словник синонімів Караванського
- клечання — -я, с. 1》 етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. 2》 поет. Зелена рослинність, зелень. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клечання — ЗЕ́ЛЕНЬ збірн. (зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.), ЗІ́ЛЛЯ, ЗЕЛО́ поет., ЗЕ́ЛЕННЯ діал., ЗЕЛЕНА́ рідко; КЛЕ́ЧАННЯ, МАЙ діал. (яким прикрашають хату, подвір'я на Зелені свята). Словник синонімів української мови
- клечання — Кле́чання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клечання — КЛЕ́ЧАННЯ, я, с. 1. етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Шевч., І, 1951, 284); — Це ж сьогодні зелена неділя,— промовив Данько, замріявшись. Словник української мови в 11 томах
- клечання — Кле́чання, -ня с. Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185. Словник української мови Грінченка