кликнути

КЛИ́КНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Однокр. до кли́кати.

— Що се з тобою сталося, доню? Увійшов я у хату — не чуєш, тричі кликнув — насилу розчумалася (Кв.-Осн., II, 1956, 325);

Не чекаючи до п’ятої години, Юхим кликнув Саранчука й пішли на зміну тим двом (Головко, II, 1957, 353);

Стать над тобою і кликнуть до бою Злую мару, що тебе забирає (Л. Укр., І, 1951, 207).

2. неперех., рідко. Те саме, що кри́кнути.

Міхонський наблизився аж зовсім до нього і кликнув: — А ти що робиш? (Фр., III, 1950, 32);

Близько неї кликнула перепелиця, захована в житі (Коб., II, 1956, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me