клонити
КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок., перех.
1. Нагинати що-небудь донизу; нахиляти.
Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (Стар., Облога.., 1961, 20);
Димом котиться весна. Вітер гонить, віти клонить, Краплі сонця в воду ронить І рокоче, як струна (Рильський, II, 1960, 98);
// на кого — що, до кого— чого. Схиляючи голову, обличчя тощо, притуляти до кого-, чого-небудь.
Ми собі сідали за хатою на приспі та й я клонила йому голову на плече (Март., Тв., 1954, 155);
Покотом сплять половчани. Ніч — мов криниця без дна… Клонить обличчя кохане До узголів’я жона (Рильський, II, 1960, 156);
// безос.
[Олекса:] На серці важко і голову клонить… (Вас., III, 1960, 47).
◊ Клони́ти го́лову (чоло́) перед ким— чим: а) коритися, підкорятися.
Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Кобр., Вибр., 1954, 42);
б) виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь.
[Валент:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Л. Укр., III, 1952, 289);
в) (також без додатка) кланятися, благаючи чогось.
І не просились, бо такий жорстокий [пан] був, немилосердний, що дурно й голову було клонити (Вовчок, І, 1955, 29);
Кло́нить на сон; Сон (дрімо́та) кло́нить кого — хочеться спати кому-небудь, огортав сон когось.
— Щось мене,— кажу,— клонить на сон… спочину трохи (Барв., Опов.., 1902, 14);
Говорить далі [Олімпіада Іванівна] невиразно слова.., по голосі чутно, що її сон клонить (Л. Укр., II, 1951, 41).
2. також без додатка, перен. Вести в певному напрямку, спрямовувати до чого-небудь, наперед задуманого (розмову, дії, вчинки тощо).
[Хома Петрович:] Інші казали так: «Беріть взятки, я нікому не бороню!» [Пищимуха:] Ви куди ж клоните? (Кроп., V, 1959, 106);
Несподівано господар запитав: — Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте? — Так,— ствердив я, не розуміючи, до чого він клонить (М. Ол., Чуєш… 1959, 14).
Значення в інших словниках
- клонити — клони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клонити — клоню, клониш, недок., перех. 1》 Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. || на кого – що, до кого – чого. Схиляючи голову, обличчя тощо, притуляти до кого-, чого-небудь. || безос. Клонить на сон кого — хочеться спати кому-небудь, огортає сон когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клонити — КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок. 1. що. Нагинати (у 1 знач.) донизу; нахиляти (у 1 знач.). Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (М. Словник української мови у 20 томах
- клонити — сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно... Фразеологічний словник української мови
- клонити — НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін. Словник синонімів української мови
- клонити — Клони́ти, клоню́, кло́ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клонити — Клонити, -ню́, -ниш гл. 1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. І. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88. 2) клонити голову. Кланяться. Словник української мови Грінченка