клонити
сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка); Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко); — А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник); Галя ледве переставляла ниючі ноги, дрімота хилила її до землі (Ю. Збанацький).
схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут (в Арджанті) кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив (суддя) перед нею голову (Н. Кобринська); (Валентин:) Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).
хили́ти (клони́ти) го́лову (чоло́). 1. перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої (воїни) його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем’я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його (князя) славу безмірно (І. Франко). 2. перед ким—чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив (суддя) перед нею голову (Н. Кобринська); (Валентин:) Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка). 3. тільки хили́ти го́лову (чоло́). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко).
хи́лить (кло́нить) на сон. 1. кого і без додатка. Хто-небудь хоче спати. Після невдалого ранішнього купання тут, на сонці та на вітрі, Мартинюка хилило на сон (Л. Дмитерко); — Щось мене,— кажу,— клонить на сон… спочину трохи (Ганна Барвінок). хи́лить до сну. Ми проїхали, не спиняючись, понад двісті кілометрів — і втома, ритмічне похитування на м’яких ресорах та й сама пізня пора хилили нас до сну (Ю. Смолич). кло́нить в сон. Вечоріло. Вже покрила землю тьма, Але чом це й досі мами ще нема? Жде бабуся — не діждеться… клонить в сон (І. Нехода). 2. кого. Викликати у кого-небудь бажання спати. Інших на сон спиртне клонить, а мене — навпаки (І. Муратов).
Значення в інших словниках
- клонити — клони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клонити — клоню, клониш, недок., перех. 1》 Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. || на кого – що, до кого – чого. Схиляючи голову, обличчя тощо, притуляти до кого-, чого-небудь. || безос. Клонить на сон кого — хочеться спати кому-небудь, огортає сон когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клонити — КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок. 1. що. Нагинати (у 1 знач.) донизу; нахиляти (у 1 знач.). Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (М. Словник української мови у 20 томах
- клонити — НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін. Словник синонімів української мови
- клонити — Клони́ти, клоню́, кло́ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клонити — КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок., перех. 1. Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (Стар., Облога.., 1961, 20); Димом котиться весна. Словник української мови в 11 томах
- клонити — Клонити, -ню́, -ниш гл. 1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. І. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88. 2) клонити голову. Кланяться. Словник української мови Грінченка