1. Фразеологічний словник української мови

клинок

кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю. Збанацький); Що те панське жалування: сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан, і покладеш зуби на полицю... (М. Стельмах). хоч зу́би клади́ на поли́цю. Іще раз вона спече коржі, а тоді хоч зуби клади на полицю (С. Чорнобривець). зу́би на клино́к. Козу зарізав, .. м’ясо з’їмо, а тоді зуби на клинок (Р. Іваничук).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинок — Кілок [I] Словник з творів Івана Франка
  2. клинок — клино́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. клинок — див. КЛИН; (шаблі) лезо; П. шабля, кинджал; (на одяг) Д. вішак, кілок. Словник синонімів Караванського
  4. клинок — -нка, ч. 1》 Зменш. до клин. 2》 Те саме, що лезо. || Про шаблю, кинджал і т. ін. 3》 діал. Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клинок — КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (з газ. Словник української мови у 20 томах
  6. клинок — Частина холодної зброї, призначена для різання або колення; к. може бути прямим чи кривим, односічним чи двосічним. Універсальний словник-енциклопедія
  7. клинок — ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Словник синонімів української мови
  8. клинок — Клино́к, клинка́ (змен. від клин) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. клинок — КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (Веч. Київ, 12. Словник української мови в 11 томах
  10. клинок — Клино́к, -нка ж. ум. отъ клин. = клинець 1, 3. Чуб. VII. 432. Забивають з осики клинком. Сніп. 160. Канчук (висить) на клинку! Гол. III. 310. Словник української мови Грінченка