1. Фразеологічний словник української мови

клинець

би́ти кли́нці́ куди. Натякати на щось, спрямовувати розмову до певної теми. “Куди він клинці б’є?..” — подумав дід Пилип, потерпаючи, щоб Проць якоюсь штукою не покоробив релігійні почуття віруючих (В. Бабляк).

підбива́ти / підби́ти клинці́ (кли́на, колодочки́ і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Упадати біля кого-небудь, виявляти знаки уваги; залицятися. Ванько чув від робітників, .. що .. головний інженер підбиває клинці до хімічки Ольги (П. Автомонов); — Може, він просто не байдужий до вас? — Та пробував підбивати клина, поганець (О. Гончар). 2. під кого, кому. Здійснювати інтриги проти кого-небудь. — Цей підлеглий не підбивав під мене клинці, не говорив, що в нього все гурчало б дні й ночі, аби він став директором МТС? (М. Стельмах); — Ну, як же так! Приїжджає польська делегація .. Ждемо, ждемо, а вони в тебе… Знову ти мені, Степане Антоновичу, колодочки підбиваєш (С. Журахович).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Клинець — Клине́ць іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. клинець — клинця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до клин. Клинці підбивати — а) (до кого) залицятися; б) (під кого) інтригувати проти кого-небудь. 2》 діал. Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клинець — КЛИ́НЕ́ЦЬ, и́нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до клин. [Гарасим:] Ти колов коли дрова? Оце коли клинець не йде, то так його й кинути? (Панас Мирний); Великі князівства мали стяги великі, чотирикутні, схожі на велетенські вітрила... Словник української мови у 20 томах
  4. клинець — Камінь або цегла, витесані у вигляді клину; елемент конструкції арки та склепіння. Універсальний словник-енциклопедія
  5. клинець — Кли́нець, -нця; кли́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. клинець — КЛИ́НЕ́ЦЬ, кли́нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до клин. [Гарасим:] Ти колов коли дрова? Оце коли клинець не йде, то так його й кинути? (Мирний, V, 1955, 89); Великі князівства мали стяги великі, чотирикутні, схожі на велетенські вітрила... Словник української мови в 11 томах
  7. клинець — Клинець, -нця ум. отъ клин. 1) Клинышекъ — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 99, 249. Также какъ часть одежды. 2) Клинъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ, которымъ поднимается жерновъ для ковки послѣдняго. Мик. 481. Словник української мови Грінченка