1. Словник синонімів української мови

клинок

ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Шиян); Хтось стрельнув із пістоля, але клинок шаблі в ту ж хвилину опустився йому на голову (П. Панч); Ламаються жала ворожих штиків, Кривавляться крила у їх літаків (М. Рильський); З його (Трохима Івановича) рук випала сокира, увіткнувшись гостряком леза в пофарбовану підлогу (А. Шиян); Якщо на вістрі крихта бруду — Всю зброю пожере іржа (Д. Павличко).

ША́БЛЯ (холодна зброя з кривим сталевим лезом), КЛИНО́К, ША́ШКА розм., КОРАБЕ́ЛЯ заст.; ДОМА́ХА заст. (з дамаської сталі). Блиснула шабля в першого, креснула в другого, ще й в третього клинок... (П. Тичина); — Мого (чоловіка), молодиці, першого вб'ють. Такий на голі шашки полізе (Григорій Тютюнник); Біля боку моталася корабеля, обсаджена самоцвітами (О. Стороженко); — Сашко, а як це"домаху гартує?" — запитав Володя. — Домаха — шаблюка з дамаської сталі (П. Автомонов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинок — Кілок [I] Словник з творів Івана Франка
  2. клинок — клино́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. клинок — див. КЛИН; (шаблі) лезо; П. шабля, кинджал; (на одяг) Д. вішак, кілок. Словник синонімів Караванського
  4. клинок — -нка, ч. 1》 Зменш. до клин. 2》 Те саме, що лезо. || Про шаблю, кинджал і т. ін. 3》 діал. Забитий у стіну кілочок для вішання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клинок — КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (з газ. Словник української мови у 20 томах
  6. клинок — Частина холодної зброї, призначена для різання або колення; к. може бути прямим чи кривим, односічним чи двосічним. Універсальний словник-енциклопедія
  7. клинок — кла́сти / покла́сти зу́би на поли́цю (на ми́сник). Голодувати. Там (у степу), коли зародить, то возами ту пшеницю возять, але вже коли й недорід ущелепкається (трапиться)... отоді вже, чоловіче добрий, клади зуби на полицю (Ю. Фразеологічний словник української мови
  8. клинок — Клино́к, клинка́ (змен. від клин) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. клинок — КЛИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш. до клин. На певних ділянках вагони потрібно гальмувати. В багатьох місцях ще й досі це робиться вручну: під колеса підкладають важкі сталеві клинки (Веч. Київ, 12. Словник української мови в 11 томах
  10. клинок — Клино́к, -нка ж. ум. отъ клин. = клинець 1, 3. Чуб. VII. 432. Забивають з осики клинком. Сніп. 160. Канчук (висить) на клинку! Гол. III. 310. Словник української мови Грінченка