1. Фразеологічний словник української мови

клопотати

клопота́ти го́лову кому, чию. Турбувати, хвилювати кого-небудь. Вийшли (заробітчани) з міста в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний); — Як зробив, так хай і одвічає (відповідає), а ти (мати) начальникам голови не клопочи (Б. Грінченко).

клопота́ти собі́ (свою́) го́лову чим. Думати про що-небудь, обтяжуючи себе. Чортзна-чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (М. Коцюбинський); Марусяк, раз рішивши собі усю оту справу, більше не клопотав собі нею голови (Г. Хоткевич). клопота́ти свою́ голі́воньку. — А що ж ми завтра будемо їсти!.. “Боже мій, у такі літа та чим свою голівоньку він клопоче?!” — подумала вона (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопотати — клопота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клопотати — Турбувати, тривожити, хвилювати, непокоїти. Словник синонімів Караванського
  3. клопотати — див. дбати; допомагати; просити Словник синонімів Вусика
  4. клопотати — -очу, -очеш, недок. 1》 перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Клопотати свою (собі) голову чим — обтяжувати, перевантажувати пам'ять чимось. 2》 неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1); поратися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клопотати — КЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. кого. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров'я (М. Словник української мови у 20 томах
  6. клопотати — ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИ рідше, ОРУ́ДУВАТИ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ЧОВПТИ́СЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., КОПИРСА́ТИСЯ розм., КУЙО́ВДИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  7. клопотати — КЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров’я (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. клопотати — Клопотати, -почу, -чеш гл. 1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. І. 131. Словник української мови Грінченка