1. Великий тлумачний словник сучасної мови

клопотати

клопота́ти

-очу, -очеш, недок.

1》 перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь.

Клопотати свою (собі) голову чим — обтяжувати, перевантажувати пам'ять чимось.

2》 неперех., рідко. Те саме, що клопотатися 1); поратися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клопотати — клопота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клопотати — Турбувати, тривожити, хвилювати, непокоїти. Словник синонімів Караванського
  3. клопотати — див. дбати; допомагати; просити Словник синонімів Вусика
  4. клопотати — КЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. кого. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров'я (М. Словник української мови у 20 томах
  5. клопотати — клопота́ти го́лову кому, чию. Турбувати, хвилювати кого-небудь. Вийшли (заробітчани) з міста в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний); — Як зробив, так хай і одвічає (відповідає)... Фразеологічний словник української мови
  6. клопотати — ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИ рідше, ОРУ́ДУВАТИ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ЧОВПТИ́СЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., КОПИРСА́ТИСЯ розм., КУЙО́ВДИТИСЯ фам. Словник синонімів української мови
  7. клопотати — КЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. 1. перех. Турбувати, тривожити, хвилювати кого-небудь. Не пишу до нього [І. Франка], бо боюсь його клопотати, але Вас прошу написати мені, як тепер його здоров’я (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  8. клопотати — Клопотати, -почу, -чеш гл. 1) Безпокоить, утруждать, надоѣдать. Не тра стару клопотати: стара знає, кому дати. Ном. № 2711. Та чого тужиш, та чого плачеш, головоньку клопочеш? Гол. І. 131. Словник української мови Грінченка