клонити
КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок.
1. що. Нагинати (у 1 знач.) донизу; нахиляти (у 1 знач.).
Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (М. Старицький);
Димом котиться весна, Вітер гонить, віти клонить, Краплі сонця в воду ронить І рокоче, як струна (М. Рильський);
// на кого – що, до кого – чого і без дод. Опускаючи, наближати або притуляти щось до кого-, чого-небудь, класти на когось, щось; схиляти (у 1 знач.).
Ми собі сідали за хатою на приспі [призьбі], та й я клонила йому голову на плече (Л. Мартович);
Покотом сплять половчани. Ніч – мов криниця без дна... Клонить обличчя кохане До узголів'я жона (М. Рильський);
Не чує Тимко ні морозу, ні холоду, клонить у голубій замрії чубату голову (Григорій Тютюнник);
// безос.
[Олекса:] На серці важко і голову клонить... (С. Васильченко).
2. без прям. дод., перен. Вести у певному напрямку, спрямовувати до чого-небудь (розмову, дії, вчинки і т. ін.).
[Воздвиженський:] Ви куди ж цю розмову ведете, до чого клоните? Балакайте не так широко (М. Кропивницький);
Несподівано господар запитав: – Будьте вибачні за цікавість: ви діток маєте? – Так, – ствердив я, не розуміючи, до чого він клонить (М. Олійник).
Значення в інших словниках
- клонити — клони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клонити — клоню, клониш, недок., перех. 1》 Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. || на кого – що, до кого – чого. Схиляючи голову, обличчя тощо, притуляти до кого-, чого-небудь. || безос. Клонить на сон кого — хочеться спати кому-небудь, огортає сон когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клонити — сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно... Фразеологічний словник української мови
- клонити — НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін. Словник синонімів української мови
- клонити — Клони́ти, клоню́, кло́ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клонити — КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок., перех. 1. Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (Стар., Облога.., 1961, 20); Димом котиться весна. Словник української мови в 11 томах
- клонити — Клонити, -ню́, -ниш гл. 1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. І. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88. 2) клонити голову. Кланяться. Словник української мови Грінченка