1. Словник української мови в 11 томах

клубочитися

КЛУБОЧИ́ТИСЯ, и́ться, недок.

1. Підійматися, зніматися клубами ( див. клуб²); клуботатися.

Олеся.. схопилась — уже нема [Івана], далеко; тільки пил слідом клу бачиться, а коло неї діти плачуть (Вовчок, І, 1955, 29);

Над високими трубами клубочився дим (Жур., Вечір.., 1958, 81);

*Образно. Клубачаться по селу глухі чутки, нібито бунтує дівчина проти свого батька-крутія (Вол., Місячне срібло, 1961, 273);

// Текти, вируючи, підіймаючись хвилями (про море, річку, струмок і т. ін.).

Стиснута грядою кам’яних горбів, вона [річка] в цьому місці раптом вужчала, клубочилась піною і. з розгону била в чорну скелю (Донч., IV, 1957, 206).

2. перен. Бурхливо, сильно виявлятися (про думки, почуття).

Думки його клубачились, підштовхували одна одну, план виникав за планом, намір за наміром (Хор., Незакінч. політ, 1960, 128);

Язиком Михайло Бова каявся, а в серці клу бачилася ненависть (Ткач, Арена, 1960, 171).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клубочитися — клубочи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клубочитися — -иться, недок. 1》 Підійматися, зніматися клубами (див. клуб II); клуботатися. || Текти, вируючи, підіймаючись хвилями (про море, річку, струмок і т. ін.). 2》 перен. Бурхливо, сильно виявлятися (про думки, почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клубочитися — КЛУБОЧИ́ТИСЯ, и́ться, недок. 1. Підійматися, зніматися клубами (див. клуб² 1); клуботатися. Маланка встає, низько вклоняється, немов образам, i дивиться услiд, як клубочиться за бричкою позолочений сонцем пил (М. Словник української мови у 20 томах
  4. клубочитися — аж (ті́льки) пил (іде́ (клубо́читься)) хма́рою за ким і без додатка. Дуже швидко. Явдоха посадила її (Солоху) верхи на палички, .. палички чкурнули скільки духу, аж пил за ними хмарою (Г. Квітка-Основ’яненко); Івась побіг до хати.— Тільки пил пішов (П. Воронько). Фразеологічний словник української мови
  5. клубочитися — КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови