клясти
КЛЯ́СТИ́, кляну́, кляне́ш, рідко клену́, клене́ш, недок.
1. перех. Піддавати прокльонам; проклинати.
Не співає чорнобрива. Кляне свою долю (Шевч., І, 1951, 31);
Поставали [селяни] на оборі, дивляться, одні кленуть [злодія], другі грозять, треті так собі стоять (Фр., II, 1950, 17);
Бідна волошко, чому ти у житі, А не на клумбі волієш рости? Чом не схвильовано слухаєш ти, Як хлібороби кленуть працьовиті Квіти, що вміють так гарно цвісти? (Рильський, III, 1961, 179).
◊ Кля́сти́ в ба́тька, в ма́тір кого — проклинати, ображати, зачіпаючи честь батька, матері;
Кля́сти́ на чім світ стої́ть кого — дуже проклинати.
Вони кляли на чім світ стоїть козачого генерала (Гончар, III, 1959, 356).
2. неперех., розм. Те саме, що ла́ятися 1.
Сплячі сердилися і кляли, але треба було вставати (Кобр., Вибр. у 1954, 126);
Вони вже чули, що вулицею тупотіли коні, бігли люди, якісь голоси перегукувались, хтось наказував, хтось кликав, хтось кляв (Смолич, Театр.., 1940, 159).
Значення в інших словниках
- клясти — кля́сти́ дієслово недоконаного виду форми 'клену', 'кленеш',... вживаються рідко Орфографічний словник української мови
- клясти — Проклинати; лаяти, кобенити. батькувати, коренити; ЖМ. лаятися. Словник синонімів Караванського
- клясти — див. лаяти Словник синонімів Вусика
- клясти — кляну, клянеш, рідко клену, кленеш, недок. 1》 перех. Піддавати прокльонам; проклинати. Клясти на чім світ стоїть кого — дуже проклинати. 2》 неперех., розм. Те саме, що лаятися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- клясти — КЛЯ́СТИ́, кляну́, кляне́ш і рідко клену́, клене́ш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Те саме, що проклина́ти 1. Не співає чорнобрива. Кляне свою долю (Т. Словник української мови у 20 томах
- клясти — Не клени, бо шкода слини. Клятьбою нікого не направиш. Так клене, що аж трава схне. Дуже тяжко клене, взиваючи всі сили небесні та земні, щоб пошкодили. Приповідки або українсько-народня філософія
- клясти — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- клясти — Кля́сти́, кляну́ (і клену́), кля[е]не́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клясти — Клясти, кляну (клену), -неш гл. 1) Проклинать. Не співає чорноброва, кляне свою долю. Шевч. 69. Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас. Св. М. V. 44. 2) Поносить, ругать. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Словник української мови Грінченка