кляття

Значення в інших словниках

1. кляття — кляття́ іменник середнього роду клятьба діал. Орфографічний словник української мови
2. кляття — -я, с., діал. Клятьба. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кляття — КЛЯТТЯ́, я́, с., діал. Клятьба. Ой згадай про мене, здійми кляття з мене, горлице сивенькая (Сл. Б. Грінченка); Дарій мосту не кине по собі, пустить за водою, й усі їхні розрахунки й сподівання пішли прахом, і жодне кляття тепер не важить (І. Білик). Словник української мови у 20 томах
4. кляття — ПРОКЛЯ́ТТЯ (осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням), ПРОКЛІ́Н (ПРОКЛЬО́Н рідше), КЛЯТЬБА́, ЗАКЛЯ́ТТЯ, ЗАКЛИНА́ННЯ, КЛЯТТЯ́ діал.; АНА́ФЕМА (АНА́ХТЕМА) заст. (прокляття з відлученням від церкви). Словник синонімів української мови
5. кляття — Кляття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кляття — Кляття́, -тя́ с. Проклятіе. Ой згадай про мене, здійми кляття з мене, горлице сивенькая. Гатц. Словник української мови Грінченка