1. Словник української мови в 11 томах

клятьба

КЛЯТЬБА́, и́, ж.

1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття.

Ті, що його [злодія] тримають, клянуть усіми клятьбами (Черемш., Тв., 1960, 76);

Раптом з-поза штабелів почувся жіночий крик, клятьба, лайка (Мур., Бук. повість, 1959, 138).

2. Те саме, що прися́га.

— Щоб мені волі не побачити..,— поклявся він великою тюремною клятьбою (Вас., І, 1959, 74);

Це була хвилина нерушимої клятьби, яку завжди у день вокняжіння давали людям своїм князі Русі (Скл., Святослав, 1959, 264).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клятьба — клятьба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. клятьба — Прокляття, проклін, кляття; (урочиста) присяга. Словник синонімів Караванського
  3. клятьба — -и, ж. 1》 Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. 2》 Те саме, що присяга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клятьба — КЛЯТЬБА́, и́, ж. 1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, недобрим побажанням; прокляття (у 1 знач.). [Мотря:] Хай клятьба, гнів і неблагословення. І з ними я кохатиму, й без них! (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. клятьба — ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов'язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Т заст., КЛЯТЬБА заст., ЗАКЛЯ́ТТЯ заст.; БОЖБА заст. (іменем Бога). Словник синонімів української мови
  6. клятьба — Клятьба́, -би́, -бі́; кля́тьби, клятьб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. клятьба — Клятьба́, -би ж. 1) Проклятіе. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде. ЗОЮР. І. 217. 2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні. Канев. у. Словник української мови Грінченка