клятьба

Значення в інших словниках

1. клятьба — Прокляття, проклін, кляття; (урочиста) присяга. Словник синонімів Караванського
2. клятьба — -и, ж. 1》 Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. 2》 Те саме, що присяга. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клятьба — КЛЯТЬБА́, и́, ж. 1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, недобрим побажанням; прокляття (у 1 знач.). [Мотря:] Хай клятьба, гнів і неблагословення. І з ними я кохатиму, й без них! (Л. Словник української мови у 20 томах
4. клятьба — ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов'язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Т заст., КЛЯТЬБА заст., ЗАКЛЯ́ТТЯ заст.; БОЖБА заст. (іменем Бога). Словник синонімів української мови
5. клятьба — Клятьба́, -би́, -бі́; кля́тьби, клятьб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. клятьба — КЛЯТЬБА́, и́, ж. 1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. Ті, що його [злодія] тримають, клянуть усіми клятьбами (Черемш., Тв., 1960, 76); Раптом з-поза штабелів почувся жіночий крик, клятьба, лайка (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах
7. клятьба — Клятьба́, -би ж. 1) Проклятіе. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде. ЗОЮР. І. 217. 2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні. Канев. у. Словник української мови Грінченка