клятьба
КЛЯТЬБА́, и́, ж.
1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, недобрим побажанням; прокляття (у 1 знач.).
[Мотря:] Хай клятьба, гнів і неблагословення. І з ними я кохатиму, й без них! (Л. Старицька-Черняхівська);
Ті, що його [злодія] тримають, клянуть усіми клятьбами (Марко Черемшина);
Раптом з-поза штабелів почувся жіночий крик, клятьба, лайка (І. Муратов);
Не мав я тайн перед Тобою, Перед єдиним на землі. Твоєю гнівною клятьбою Я замінив свої жалі (Д. Павличко).
2. Те саме, що прися́га; клятва.
– Щоб мені волі не побачити.., – поклявся він великою тюремною клятьбою (С. Васильченко);
Це була хвилина нерушимої клятьби, яку завжди у день вокняжіння давали людям своїм князі Русі (С. Скляренко);
Коли русин їсть землю, то вже клятьба найстрашніша, й переступити її ніяк (І. Білик).
3. Те саме, що закля́ття 1.
Після кожного разу прокажемо клятьбу. Цілуватися не будемо. А тільки поцілуємо прикінці нашої церемонії оцей хрест (Т. Осьмачка);
Якою клятьбою чи болем, чи вірою Заворожила [Марина] мене на віки. Дихає ранок імлою сірою, Свищуть, мов кулі, густі лозняки (А. Малишко).
Значення в інших словниках
- клятьба — клятьба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- клятьба — Прокляття, проклін, кляття; (урочиста) присяга. Словник синонімів Караванського
- клятьба — -и, ж. 1》 Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. 2》 Те саме, що присяга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клятьба — ПРИСЯ́ГА (урочиста, перев. офіційна, обіцянка додержувати якихось зобов'язань, вірності комусь, чомусь), ПРИСЯГА́ННЯ, КЛЯ́ТВА, ОБІ́ТНИЦЯ, ОБІ́Т заст., КЛЯТЬБА заст., ЗАКЛЯ́ТТЯ заст.; БОЖБА заст. (іменем Бога). Словник синонімів української мови
- клятьба — Клятьба́, -би́, -бі́; кля́тьби, клятьб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клятьба — КЛЯТЬБА́, и́, ж. 1. Осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням; прокляття. Ті, що його [злодія] тримають, клянуть усіми клятьбами (Черемш., Тв., 1960, 76); Раптом з-поза штабелів почувся жіночий крик, клятьба, лайка (Мур., Бук. Словник української мови в 11 томах
- клятьба — Клятьба́, -би ж. 1) Проклятіе. Слухайте, панове-молодці, як то жіноцька клятьба дурно йде. ЗОЮР. І. 217. 2) Заклятіе. Як німа клятьба, то візьмеш скарб, а то, кажуть, ні. Канев. у. Словник української мови Грінченка