1. Словник української мови у 20 томах

кляуза

КЛЯ́УЗА, и, ж., розм.

Наклеп (див. на́клеп²), перев. у писаній формі.

– Автор, мабуть, боїться, щоб йому кар'єру Сагайдак не зіпсував, от і написав таку кляузу, – зауважив Кужель (С. Добровольський);

[Бережний (з іронією):] На жаль, ще не перевелися такі люди, для яких строчити кляузи вже стало фахом (Яків Баш);

Жили в тих хатках вуличні повії, п'яниці та злодії, відставні чиновники, які спилися й заробляли на горілку писанням кляуз, і взагалі найбідніший люд (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляуза — кля́уза іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кляуза — КЛЯВЗА, донос, нашепт; наклеп, пеня, інсинуація. Словник синонімів Караванського
  3. кляуза — див. наклеп Словник синонімів Вусика
  4. кляуза — -и, ж., розм. Те саме, що наклеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кляуза — КЛЯ́УЗА, и, ж., розм. Те саме, що на́клеп. [Бережний (з іронією):] На жаль, ще не перевелися такі люди, для яких строчити кляузи вже стало фахом (Баш, Дніпр. Словник української мови в 11 томах