1. Словник української мови у 20 томах

кляття

КЛЯТТЯ́, я́, с., діал.

Клятьба.

Ой згадай про мене, здійми кляття з мене, горлице сивенькая (Сл. Б. Грінченка);

Дарій мосту не кине по собі, пустить за водою, й усі їхні розрахунки й сподівання пішли прахом, і жодне кляття тепер не важить (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кляття — кляття́ іменник середнього роду клятьба діал. Орфографічний словник української мови
  2. кляття — -я, с., діал. Клятьба. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кляття — ПРОКЛЯ́ТТЯ (осуд, супроводжуваний зловісним пророкуванням, побажанням), ПРОКЛІ́Н (ПРОКЛЬО́Н рідше), КЛЯТЬБА́, ЗАКЛЯ́ТТЯ, ЗАКЛИНА́ННЯ, КЛЯТТЯ́ діал.; АНА́ФЕМА (АНА́ХТЕМА) заст. (прокляття з відлученням від церкви). Словник синонімів української мови
  4. кляття — Кляття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кляття — КЛЯТТЯ́, я́, с., діал. Клятьба. Ой згадай про мене, здійми кляття з мене, горлице сивенькая (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  6. кляття — Кляття́, -тя́ с. Проклятіе. Ой згадай про мене, здійми кляття з мене, горлице сивенькая. Гатц. Словник української мови Грінченка