клятий

КЛЯ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до кля́сти́.

А вже що ті хазяї, яких він коней позбавляв, то ті кляли так, що й кісточки в його [нього] не клятої не лишилося (Б. Грінченко).

2. у знач. прикм. Такий, якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний.

Недоленька знущалася над нею .. І все через ворога лютого, через тую кляту Настю, що зачарувала Гната (М. Коцюбинський);

За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути (С. Васильченко);

Йшли [полонянки] під дощем, по роз'їждженій, грузькій дорозі, а все ж було краще, ніж у тих клятих вагонах (А. Хижняк);

Наробила вона, ця клята війна, такого наробила, що далі нікуди... (Ю. Збанацький);

// у знач. ім. кля́тий, того, ч.; кля́та, тої, ж., лайл. Про погану, ненависну людину.

Наглядів [пан], клятий!.. Та й ну гостинці засилать. Так і гостинців брать не хоче. Не хоче й пана закохать! (Т. Шевченко);

[Панас (один):] З думки не виходить Маруся. Не маю сили забуть кляту... (І. Карпенко-Карий);

І якось в бою пугачовця Криваві знесилили рани, Його оточили, кляті, В полон потягли бусурмани (М. Нагнибіда).

3. у знач. прикм., перен., розм. Упертий, завзятий.

В роботі він гарячкий, навіть клятий (Яків Баш);

– Ото кляту жінку маю, – здивувався, мабуть, не вперше, господар. – Немає другої такої ревнющої у селі (М. Малиновська);

// Надокучливий, неприємний.

Дрімаючи, доколисався до Лучок, а в Лучках собаки кляті – мухи не пропустять (Марко Вовчок);

Кайдан і далі щиро оглядався, не міг нічого втямити, шукав подивованими, цинамоновими очима клятих комарів (Ю. Мушкетик);

// Який вимагає витримки, великих зусиль, наполегливості, терпіння і т. ін.

А я вертаюсь додому й знову сідаю за клятий переклад. Яка ж це пітна робота! (М. Івченко);

Мої студентські роки виявилися жахливо зіпсутими цим клятим староством (Ю. Андрухович);

// Сильний за ступенем свого вияву; довготривалий (про явища природи).

Ну й кляті ж морози, коли вже вони пересядуться? (І. Кириленко);

– Скажи ліпше, як порятуватися від цього клятого морозу? (В. Малик);

Вітер лютував, І невгавала клята хуртовина (М. Руденко);

– А хустинки... Звичайну хустинку ви б могли мені дати? Витерти чоло... Цей клятий дощ (О. Тесленко).