клінічний

КЛІНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до клі́ніка;

Клінічна лабораторія;

// Власт. клініці.

Клінічні умови;

// Який проходить, відбувається, здійснюється в клініці.

Стражеско такої думки, що серце у мене значно поправилось, що на мене тепер погано впливає одноманітність клінічного життя, брак повітря і вражінь (Коцюб., III, 1956, 455);

Квасолю рекомендують як дієтичну страву при клінічному лікуванні хвороб печінки й жовчного міхура (Зерн. боб. культ., 1956, 121).

∆ Кліні́чна смерть — цілковите припинення життєвих функцій організму, що справляє враження смерті.

Коли боротьба за життя здавалася вже виграною, пальці хірурга раптом перестали відчувати поштовхи серця. Воно зупинилося. Настала так звана клінічна смерть (Рад. Укр., З .VI 1959, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клінічний — кліні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клінічний — [кл'ін’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. клінічний — -а, -е. Прикм. до клініка. Клінічна лабораторія. || Власт. клініці. Клінічні умови. || Який відбувається, здійснюється в клініці. Клінічна біохімія — розділ біологічної хімії... Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клінічний — КЛІНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до клі́ніка. З будинку, що сяє великими яскравими вікнами, лунає дитячий плач. Там, у клінічній палаті, народилося нове життя (М. Дашкієв); Я знайшла її в реєстраційній книзі Інституту клінічної та експериментальної хірургії (В. Словник української мови у 20 томах
  5. клінічний — Кліні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)