клістир
КЛІСТИ́Р, у, ч., заст. Клізма.
Їй клали.. теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну дали (Котл., І, 1952, 182);
Юру примусили виригати Іванову горілку, потім ще для чогось поставили клістир, дали випити якісь краплі (Смолич, II, 1958, 81).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клістир — клісти́р іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- клістир — -у, ч., заст. Клізма. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клістир — КЛІСТИ́Р, у, ч., заст. Клізма. Їй клали .. теплую на пуп сервету, Іще клістир з ромну [ромену] дали (І. Котляревський); Юру примусили виригати Іванову горілку, потім ще для чогось поставили клістир, дали випити якісь краплі (Ю. Словник української мови у 20 томах
- клістир — КЛІ́ЗМА, КЛІСТИ́Р заст. Словник синонімів української мови
- клістир — Клісти́р, -ру; -ти́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)