1. Словник української мови в 11 томах

книгогриз

КНИГОГРИ́З, а, ч.

1. Комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книжках; книжкова воша.

2. перен., ірон. Те саме, що буквої́д.

— Не хочу, щоб такою [тривалою] відпусткою моя праця була принижена! Щоб який-небудь книгогриз ставив її нижче, ніж вона того варта (Гончар, Тронка, 1963, 275).

3. перен., ірон. Про людину, що надмірно захоплюється книжками; книжник (у 1 знач.).

Ти написав томів із сотню, книгогризе (Сл. Гр.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книгогриз — книгогри́з іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. книгогриз — -а, ч. 1》 Комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книжках; книжкова воша. 2》 перен., ірон. Те саме, що буквоїд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. книгогриз — КНИГОГРИ́З, а, ч. 1. Комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книгах; книжкова воша. Книгогризи можуть псувати гербарії, зоологічні колекції та старовинні книги (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. книгогриз — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Словник синонімів української мови
  5. книгогриз — Книгогриз, -за м. Презрительно: книжникъ, вѣчно возящійся съ книгами. Ти написав томів із сотню, книгогризе. К. Дз. 52. Словник української мови Грінченка