1. Словник української мови в 11 томах

книжник

КНИ́ЖНИК, а, ч.

1. Любитель і знавець книжок (у 1 знач.).

Тут заявлявся.. круглий відмінник Боря Серга, оратор і книжник (Гончар, IV, 1960, 79);

Серед учнів гімназії Іван мав славу книжника і поліглота (Кол., Терен.., 1959, 34).

2. ірон. Про людину, відірвану від життя, від середовища, яка має уявлення про них тільки з книжок.

Люди не люблять книжників. Потрібне просте і розумне слово (Чаб., Катюша, 1960, 251).

3. заст. Учений, знавець церковних книг.

Аж глядь, Межи равінами дитина, її хлоп’яточко, сидить і научає, неповинне. Як в світі жить, людей любить. За правду стать! за правду згинуть! Без правди горе! — Горе вам, Учителі архієреї! — І дивувались фарисеї І книжники його речам (Шевч., II, 1953, 320);

Старці і книжники грізно накинулись Каменувати тебе [героїню оповідання М. Павлика] (Фр., X, 1954, 79);

[Парвус:] Книжники й пани мов верховодять в громаді нашій, наче бог злюбив їх понад простолюд (Л. Укр., II, 1951, 409).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книжник — кни́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. книжник — Книгознавець; ЗН. буквоїд, книгогриз; ЖМ. знавець, учений, мудрець. Словник синонімів Караванського
  3. книжник — -а, ч. 1》 Любитель і знавець книжок (у 1 знач.). 2》 ірон. Про людину, відірвану від життя, від середовища, яка має уявлення про них тільки з книжок. 3》 заст. Учений, знавець церковних книг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. книжник — КНИ́ЖНИК, а, ч. 1. Той, хто любить книжки (у 1 знач.) і знається на них. Ті, що до книжників лестились І книгогризами зробились, Да й стали наших поучать (П. Куліш); Серед учнів гімназії Іван мав славу книжника і поліглота (П. Колесник); Тут заявлявся .. Словник української мови у 20 томах
  5. книжник — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Словник синонімів української мови
  6. книжник — Кни́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. книжник — Книжник, -ка м. Книжникъ, любитель книгъ; большой грамотей. Одно изъ пожеланій на крестинахъ новорожденному: Щоб був великий книжник! Мил. 27. З мене не великий книжник. О. 1862. VIII. 9. Словник української мови Грінченка