княжа

Значення в інших словниках

1. княжа — княжа́ іменник середнього роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
2. княжа — -ати, с., іст. Маленький син князя (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. княжа — КНЯЖА́, а́ти, с., іст. 1. Молодий князь (у 1 знач.). Вихід був єдиний..: спровадити Ярослава з Новгорода .. і назавжди звільнити Новгород від присиланих з Києва княжат (П. Загребельний). 2. Маленький син князя (у 1, 2 знач.). Словник української мови у 20 томах
4. княжа — КНЯЗЕ́НКО (молодий син князя), КНЯ́ЖИЧ, КНЯЖА́ (маленький син князя). Хтось торкнув княжича Святослава за плече. — Вставай, княжичу, вставай! (С. Скляренко); — Молодому княжаті доведеться коритись і слухатись і нас, і своїх менторів (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
5. княжа — Княжа́, -жа́ти, -жа́ті, -жа́м; -жа́та, -жа́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. княжа — Княжа(я́), -жа(я́)ти с. Молодой князь; сынъ князя. То в тій галері Алкан-паша, трапезонськеє княжя. АД. І. 208. В ридвані сидів князь із княжам. К. ЧР. 212. Словник української мови Грінченка