1. Словник української мови в 11 томах

коагулювання

КОАГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. коагулюва́ти.

Для видалення більшості.. домішок [з води] їх перетворюють на малорозчинні речовини, що утворюють колоїдні розчини або зависі, які піддають коагулюванню, відстоюванню і фільтруванню (Вісник АН, 2, 1971, 30);

За звичайною схемою для знебарвлення води застосовується коагулювання (Веч. Київ, 11.VІ 1971, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коагулювання — коагулюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. коагулювання — Коагулирование — coagulation — *Koagulation, Koagulieren – процес зсідання й випадання в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Гірничий енциклопедичний словник
  3. коагулювання — -я, с., спец. Дія за знач. коагулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коагулювання — КОАГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. коагулюва́ти і коагулюва́тися. Розроблено технологію очищення емульсійних і забруднених нафтою стічних вод, яка включає коагулювання, відстоювання, розділення фаз (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах