коагулювання
КОАГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец.
Дія за знач. коагулюва́ти і коагулюва́тися.
Розроблено технологію очищення емульсійних і забруднених нафтою стічних вод, яка включає коагулювання, відстоювання, розділення фаз (з наук. літ.);
Коагулювання відбувається за допомогою солей слабких основ багатовалентних металів і сильних кислот. Результатом коагулювання є осад (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коагулювання — коагулюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- коагулювання — Коагулирование — coagulation — *Koagulation, Koagulieren – процес зсідання й випадання в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Гірничий енциклопедичний словник
- коагулювання — -я, с., спец. Дія за знач. коагулювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коагулювання — КОАГУЛЮВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. коагулюва́ти. Для видалення більшості.. домішок [з води] їх перетворюють на малорозчинні речовини, що утворюють колоїдні розчини або зависі, які піддають коагулюванню, відстоюванню і фільтруванню (Вісник АН... Словник української мови в 11 томах