коагуляція
КОАГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину.
Основним методом прискорення коагуляції є добавляння до колоїдного розчину невеликої кількості різних електролітів (Заг. хімія, 1955, 464).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коагуляція — коагуля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- коагуляція — Коагуляция — coagulation (flocculation) — *Koagulation, Flockung, Ausflocken, Flocken, Gerinnen — злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху... Гірничий енциклопедичний словник
- коагуляція — -ї, ж., спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коагуляція — КОАГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Розчини соляної та оцтової кислот спричиняють коагуляцію бурових розчинів (з наук. літ.). 2. вет., мед. Словник української мови у 20 томах
- коагуляція — коагуля́ція (від лат. coagulatio – згортання, згущення) злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху, переміщування або напрямленого переміщення в зовнішньому силовому полі. Застосовують для очищення води, повітря тощо. Словник іншомовних слів Мельничука