коагуляція
КОАГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.
1. спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину.
Розчини соляної та оцтової кислот спричиняють коагуляцію бурових розчинів (з наук. літ.).
2. вет., мед. З'єднання кровоносних судин або м'яких тканин тіла за допомогою термічного або хімічного впливу.
До консервативних методів лікування відносять хімічну коагуляцію шийки матки (з навч. літ.).
△ (1) Коагуля́ція (коагулюва́ння) води́, спец. – процес освітлення та знебарвлення води із застосуванням хімічних реактивів-коагулянтів, які, взаємодіючи з гідрозолями і розчинними домішками, утворюють осад.
Коагулювання води застосовують в процесі очищення водопровідної води перед відстоюванням і фільтрацією (з наук.-попул. літ.);
Процеси коагуляції води на водопровідних станціях іноді проводять незадовільно, що спричиняє загрозу проникнення вірусних інфекцій до водопроводу (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- коагуляція — коагуля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- коагуляція — Коагуляция — coagulation (flocculation) — *Koagulation, Flockung, Ausflocken, Flocken, Gerinnen — злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху... Гірничий енциклопедичний словник
- коагуляція — -ї, ж., спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коагуляція — коагуля́ція (від лат. coagulatio – згортання, згущення) злипання частинок колоїдів при їхньому зіткненні в процесі теплового (броунівського) руху, переміщування або напрямленого переміщення в зовнішньому силовому полі. Застосовують для очищення води, повітря тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- коагуляція — КОАГУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., спец. Процес зсідання й випадіння в осад частинок речовини з колоїдного розчину. Основним методом прискорення коагуляції є добавляння до колоїдного розчину невеликої кількості різних електролітів (Заг. хімія, 1955, 464). Словник української мови в 11 томах