1. Словник української мови в 11 томах

ковбик

КО́ВБИК, а, ч., діал.

1. Шлунок.

2. Сальтисон.

На столах стояла у великих мальованих тарілках страва; два ковбики в мисках лежали ще не початі (Кос., Новели, 1962, 92);

*У порівн. — В’яжи його, пся крев! — вилетів наперед Боніфаціуш, і потилиця його стала червоною, як свіжо набитий ковбик (Тулуб, Людолови, II, 1957, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбик — ко́вбик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. ковбик — -а, ч., діал. 1》 Шлунок. 2》 Сальтисон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ковбик — КО́ВБИК, а, ч., діал. 1. Шлунок. Зганьбив його та тоді знов поклонився і пішов... Доки він схаменувся гукати на людей, я вже геть за брамою був... “Гукай! – думаю собі. – Хоч ковбика свого ввірви, нічого тепер уже не вдієш” (О. Кониський). 2. Сальтисон. Словник української мови у 20 томах
  4. ковбик — САЛЬТИСО́Н (страва з начиненого свинячого шлунка), КЕНДЮХ, САЛЬЦЕСОН розм., КО́ВБИК діал. Під стелею звисали рожева шинка й домашні ковбаси, копчена порібрина, сальтисони (В. Кучер); Прийшов до Пилипа.., а там кендюха вже поїли (Остап Вишня). Словник синонімів української мови