ковбик
САЛЬТИСО́Н (страва з начиненого свинячого шлунка), КЕНДЮХ, САЛЬЦЕСОН розм., КО́ВБИК діал. Під стелею звисали рожева шинка й домашні ковбаси, копчена порібрина, сальтисони (В. Кучер); Прийшов до Пилипа.., а там кендюха вже поїли (Остап Вишня).
ШЛУ́НОК (орган травлення), ЖИВІ́Т розм. (часто зі сл. боліти, біль тощо), ТРУ́НОК діал., УТРУ́НОК діал., КО́ВБИК діал. Гості з голодними шлунками потрощили вечерю до останнього шматка хліба, до рісочки (І. Нечуй-Левицький); З кухні так пахне, що мені у животі все перевертається (І. Багмут); (Війт:) Я випити вип'ю, бо щось мене в трунку млоїть (І. Франко); Огляділа вона мене та й каже: "Отруєно тебе, галочко, отруєно: вже й жуки завелися в утрунку" (Л. Яновська); — Гукай! — думаю собі. — Хоч ковбика свого ввірви, нічого тепер уже не вдієш... (О. Кониський).
Значення в інших словниках
- ковбик — ко́вбик іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- ковбик — -а, ч., діал. 1》 Шлунок. 2》 Сальтисон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковбик — КО́ВБИК, а, ч., діал. 1. Шлунок. Зганьбив його та тоді знов поклонився і пішов... Доки він схаменувся гукати на людей, я вже геть за брамою був... “Гукай! – думаю собі. – Хоч ковбика свого ввірви, нічого тепер уже не вдієш” (О. Кониський). 2. Сальтисон. Словник української мови у 20 томах
- ковбик — КО́ВБИК, а, ч., діал. 1. Шлунок. 2. Сальтисон. На столах стояла у великих мальованих тарілках страва; два ковбики в мисках лежали ще не початі (Кос., Новели, 1962, 92); *У порівн. — В’яжи його, пся крев!... Словник української мови в 11 томах