коверзувати
КОВЕРЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. неперех. Те саме, що вередува́ти; капризувати.
[Горпина:] Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю (Н.-Лев., II, 1956, 477);
— Мама сказали, що, коли ти не слухатимеш мене та коверзуватимеш, вони до тебе зовсім не повернуться (Коп., Подарунок, 1956, 25);
*Образно. Шульга сказав, що почуває себе погано, щось коверзує серце (Рибак, Час.., 1960, 805).
2. над ким, рідше ким, неперех., розм. Знущатися з кого-небудь, глумитися, збиткуватися над кимось.
Ще гірш надо мною коверзує вона, ще гірш варить з мене воду (Вовчок, І, 1955, 134);
— Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся,— озливсь в кінці батько,— яким правом смієш мною коверзувати..? (Фр., III, 1950, 386);
— Як почне командувати та коверзувати мною — хоч із пасіки тікай (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 513).
3. перех. і неперех., розм. Мудрувати над чим-небудь; вигадувати.
Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його і навести на стежку спасіння, а нічого не здужав вигадать (Стор., І, 1957, 359);
Оттаке було коверзує Духанка, похожаючи [походжаючи] по хаті (Барв., Опов.., 1902, 103).
Значення в інших словниках
- коверзувати — коверзува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- коверзувати — ВЕРЕДУВАТИ; (ким, над ким) глумитися, збиткуватися, варити воду з кого; П. Р. мудрувати, вигадувати. Словник синонімів Караванського
- коверзувати — див. вередувати Словник синонімів Вусика
- коверзувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Те саме, що вередувати; капризувати. 2》 над ким, рідше ким, неперех., розм. Знущатися з кого-небудь, глумитися, збиткуватися над кимсь. 3》 перех. і неперех., розм. Мудрувати над чим-небудь; вигадувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коверзувати — КОВЕРЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Те саме, що вередува́ти; капризувати. [Горпина:] Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй .. так наклепала потилицю (І. Нечуй-Левицький); – Як не хочеш, пане гетьмане, Замостя обминати, так треба його добувати!... Словник української мови у 20 томах
- коверзувати — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- коверзувати — Коверзува́ти, -зу́ю, -зу́єш (вередувати); каверзува́ти (капості робити) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коверзувати — Коверзува́ти, -зу́ю, -єш гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. К. М. X. 18. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. Стор. 2) Привередничать, капризничать. Словник української мови Грінченка