козача
КОЗАЧА́, а́ти, с., розм. Дитя козака (у 1-3 знач.).
Німець байдуже дивився на козачат, що гралися поблизу (Перв., Невигадане життя, 1958, 172).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- козача — козача́ іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- козача — -ати, с., розм. Дитя козака (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- козача — КОЗАЧА́, а́ти, с. Дитя козака (у 1, 2 знач.). Німець байдуже дивився на козачат, що гралися поблизу (Л. Первомайський); Козачата організовують походи місцями козацької слави, беруть участь у етнографічних експедиціях (із журн.). Словник української мови у 20 томах
- козача — Козача, -чати с. Дитя казацкое. Желех. Словник української мови Грінченка