1. Словник української мови у 20 томах

козача

КОЗАЧА́, а́ти, с.

Дитя козака (у 1, 2 знач.).

Німець байдуже дивився на козачат, що гралися поблизу (Л. Первомайський);

Козачата організовують походи місцями козацької слави, беруть участь у етнографічних експедиціях (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козача — козача́ іменник середнього роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. козача — -ати, с., розм. Дитя козака (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козача — КОЗАЧА́, а́ти, с., розм. Дитя козака (у 1-3 знач.). Німець байдуже дивився на козачат, що гралися поблизу (Перв., Невигадане життя, 1958, 172). Словник української мови в 11 томах
  4. козача — Козача, -чати с. Дитя казацкое. Желех. Словник української мови Грінченка