кокетливий

КОКЕ́ТЛИВИЙ, а, е.

1. Схильний до кокетства, який намагається подобатися.

Він по-молодецькому виструнчився і, дзенькаючи острогами, попрямував до кокетливих панянок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 278);

На балу кокетлива Мадонна В’ється безрозумна, як мотиль (Рильський, II, 1960, 110);

// Який виражає кокетство.

— Спалося добре й нічого не снилось,— одказала Олеся, скоса поглядаючи на Бонковського кокетливими очима (Н.-Лев., III, 1956, 57);

Знов лунає сміх, а з ним єднається прикрим акомпанементом цинічний регіт підстаркуватої жінки з кокетливими жестами (Л. Укр., III, 1952, 577).

2. Який має гарний, привабливий вигляд.

Зелені «самовари» [міномети] з-під кокетливих парасольок наче привітно всміхались їй (Гончар, III, 1959, 198).