колгосп
КОЛГО́СП, у, ч. Скорочення: колективне господарство (соціалістична форма виробничого об’єднання трудящих селян для колективного ведення сільського господарства, що грунтується на усуспільненні основних засобів виробництва).
Народ переміг наш — і встали заводи, і встали колгоспи у всій у красі (Тич., II, 1957, 214);
Того ж таки дня, ввечері, відбулися збори членів колгоспу (Донч., II, 1956, 62);
// розм. Люди, що є членами такого господарства; колгоспники.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колгосп — колго́сп іменник чоловічого роду іст. Орфографічний словник української мови
- колгосп — -у, ч., іст. Колективне господарство (соціалістична форма виробничого об'єднання трудящих селян для колективного ведення сільського господарства, що ґрунтується на усуспільненні основних засобів виробництва). || розм. Люди, що є членами такого господарства; колгоспники. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колгосп — КОЛГО́СП, у, ч. 1. іст. Скорочення: колективне господарство (форма виробничого об'єднання селян для колективного ведення сільського господарства, що ґрунтується на усуспільненні основних засобів виробництва). Словник української мови у 20 томах
- колгосп — У, ч. 1. див. село. 2. Груповий секс. Самі грайте в колгосп: я не по цих справах. ◇ Брати на колгосп — здійснювати колективний статевий акт. Словник сучасного українського сленгу
- колгосп — (-у) ч. 1. мол., крим. Групове зґвалтування. З дівчатами не везе, ми зняли одну. — Будеш колгоспом? Мене ледь не вирвало (В. Щербань: Тексти). БСРЖ, 272; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 449. 2. мол. Погана, нецікава компанія. ПСУМС, 35. Словник жарґонної лексики української мови
- колгосп — Колго́сп, -пу, в -пі; колго́спи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)