колгосп

КОЛГО́СП, у, ч.

1. іст. Скорочення: колективне господарство (форма виробничого об'єднання селян для колективного ведення сільського господарства, що ґрунтується на усуспільненні основних засобів виробництва).

Колгосп той до хазяйнування в ньому Хапунця був одним з передових не тільки в районі, а й в області, а тепер він захудав, захирів й опинився далеко позаду від інших колгоспів у районі (Остап Вишня);

Того ж таки дня, ввечері, відбулися збори членів колгоспу (О. Донченко);

– Стара в колгоспі свиней доглядає (Б. Антоненко-Давидович);

Коли тридцять другого року старого Коляду збиралися розкуркулювати, він притьмом здав усе рухоме й нерухоме до новоствореного колгоспу, а сам став у районі фінагентом (І. Білик);

Вакар .. порипів до свого “чорного ворона”, на вигляд – затрапезного ”бобика”, яким їздили тоді по рідних полях голови ще не розвалених колгоспів (Г. Тарасюк);

// розм. Колектив осіб, що є членами такого господарства; колгоспники.

– Такими твоїми друзями – справедливими, міцними, гордими, роботящими, розумними – повинна бути вся бригада, увесь колгосп (М. Стельмах);

– Сьогодні взаємини між колгоспами і МТС ускладнилися .. Весна прийде – не знаєш кого слухати. Колгосп каже одне, МТС друге, а райземвідділ щось третє (М. Циба);

* Образно. Хома не втрачає надії знайти отак коли-небудь закопану бочку добрячого столітнього вина, щоб почастувати потім увесь свій “колгосп”, як він називає жартома свою роту (О. Гончар).

2. у знач. присл. колго́спом, перен., розм. Разом, колективно.

– Я старий чоловік. Хочу трохи віддихатися в тишині; відпочивати колгоспом я не звик (В. Барка).