1. Словник української мови в 11 томах

колешня

КОЛЕ́ШНЯ, і, жін., діал.

1. Повітка, дровітня (у 1 знач.).

Пішов до колешні, вишукав добру кривульку, обтесав і заправив істик (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 43).

2. Хлів, стайня.

Петро.. пішов до колешні та вивів Галєну [кобилу], та запряг до старого воза (Лесь Мартович, Тв., 1954, 44).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колешня — -і, ж., діал. 1》 Повітка, дровітня (у 1 знач.). 2》 Хлів, стайня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. колешня — КОЛЕ́ШНЯ, і, ж., діал. Повітка, хлів перев. під однією покрівлею з хатою. Пішов до колешні, вишукав добру кривульку, обтесав і заправив істик (Н. Кобринська); Петро .. пішов до колешні та вивів Галєну [кобилу], та запряг [запріг] до старого воза (Л. Мартович). Словник української мови у 20 томах
  3. колешня — Сарай для худоби під однією покрівлею з хатою Словник застарілих та маловживаних слів
  4. колешня — Коле́шня, -ні ж. Каретный сарай; также и для скота подъ одной крышей съ хатой. Шух. І. 106, 189. Иногда — пристройка при хатѣ, гдѣ рубятъ и складываютъ дрова. Волын. г. Словник української мови Грінченка