коливальний
КОЛИВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.).
При обертанні грамофонної пластинки голка приходить у коливальний рух (Осн. радіотехн., 1957, 85);
Коливальний контур.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коливальний — колива́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- коливальний — -а, -е. Стос. до коливання (у 1 знач.). Коливальний контур. Коливальні процеси — періодичні (або неперіодичні) зміни в будьякій системі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коливальний — КОЛИВА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до коливання (у 1 знач.); який коливає, породжує коливання, пов'язаний із коливаннями. У природі й техніці майже на кожному кроці ми зустрічаємося з явищами, які мають коливальний характер (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах