1. Словник української мови в 11 томах

колонний

КОЛО́ННИЙ, а, е. Прикм. до коло́на 1; з колонами.

Фасад палацу культури. Він велично виступає на узгір’ї берега світлим колонним входом (Баш, П’єси, 1958, 137);

Великий інтерес викликав у любителів музики творчий звіт композитора [Гомоляки], який відбувся в Колонному залі імені М. В. Лисенка (Рад. Укр., 22.XII 1962, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонний — коло́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колонний — -а, -е. Прикм. до колона 1); з колонами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колонний — КОЛО́ННИЙ, а, е. Прикм. до коло́на 1; з колонами. Фасад палацу культури. Він велично виступає на узгір'ї берега світлим колонним входом (Яків Баш); Ярмарка була проведена у найпрестижнішому приміщенні мерії столиці – колонному залі (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  4. колонний — Коло́нний і коло́новий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)