1. Словник української мови в 11 томах

колоновод

КОЛОНОВО́Д, а, ч.

1. Той, хто веде колону (у 2 знач.), йде на чолі колони.

2. Молодший чин у російській армії XVIII — початку XIX ст.; офіцер, що йшов попереду колони війська.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колоновод — колоново́д іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колоновод — -а, ч. 1》 Той, хто веде колону (у 2 знач.), йде на чолі колони. 2》 Молодший чин у російській армії 18 – початку 19 ст.; офіцер, що йшов попереду колони війська. Великий тлумачний словник сучасної мови