колонок
КОЛОНО́К, нка́, ч. Хижий звірок родини куницевих з цінним пухнастим хутром.
Колонок — Mustela sibirica — звірок завбільшки з тхора, з рудим хутром (Посібник з зоогеогр., 1956, 100);
Іван Іванович полював на колонків, барсука, білку та іншу дрібну тайгову дичину (Довж., 1,1958,109);
// Хутро цього звірка.
Батько і син Попови здали у Благовєщенську районну контору споживчої кооперації 60 лисиць, 80 єнотів і 30 колонків (Веч. Київ, 19.ІІІ 1958, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- колонок — колоно́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- колонок — -нка, ч. Хижий звірок родини куницевих із цінним пухнастим хутром. || Хутро цього звірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колонок — КОЛОНО́К, нка́, ч. Хижий звірок родини куницевих з цінним пухнастим хутром світло-рудого забарвлення й білим кінчиком морди та підборіддям. Колонок харчується переважно гризунами, рідше – птахами і жабами (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах