1. Словник української мови у 20 томах

колонок

КОЛОНО́К, нка́, ч.

Хижий звірок родини куницевих з цінним пухнастим хутром світло-рудого забарвлення й білим кінчиком морди та підборіддям.

Колонок харчується переважно гризунами, рідше – птахами і жабами (з наук.-попул. літ.);

Довжина тіла колонка близько 40 см, хвоста – близько 18 см (із журн.);

Іван Іванович полював на колонків, барсука [борсука], білку та іншу дрібну тайгову дичину (О. Довженко);

Де-не-де трапиться слідок – ніби хто потикав трьома пальцями, складеними пучкою, – ланцюжок на снігу – то нишпорив колонок (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонок — колоно́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. колонок — -нка, ч. Хижий звірок родини куницевих із цінним пухнастим хутром. || Хутро цього звірка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колонок — КОЛОНО́К, нка́, ч. Хижий звірок родини куницевих з цінним пухнастим хутром. Колонок — Mustela sibirica — звірок завбільшки з тхора, з рудим хутром (Посібник з зоогеогр. Словник української мови в 11 томах