1. Словник української мови у 20 томах

колонний

КОЛО́ННИЙ, а, е.

Прикм. до коло́на 1; з колонами.

Фасад палацу культури. Він велично виступає на узгір'ї берега світлим колонним входом (Яків Баш);

Ярмарка була проведена у найпрестижнішому приміщенні мерії столиці – колонному залі (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колонний — коло́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колонний — -а, -е. Прикм. до колона 1); з колонами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колонний — Коло́нний і коло́новий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. колонний — КОЛО́ННИЙ, а, е. Прикм. до коло́на 1; з колонами. Фасад палацу культури. Він велично виступає на узгір’ї берега світлим колонним входом (Баш, П’єси, 1958, 137); Великий інтерес викликав у любителів музики творчий звіт композитора [Гомоляки]... Словник української мови в 11 томах