1. Словник української мови в 11 томах

колоша

КОЛО́ША¹, і, ж., діал. Холоша.

А інший, голову.. задравши, Пряменько витягнувсь та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син. Колошу розідравши (Греб., І, 1957, 80).

КОЛО́ША², і, ж,, спец. Певна кількість матеріалу (руди, палива, вапняку і т. ін.), що засипається за один раз у доменну піч, вагранку тощо.

Шихту, яку називають робочою колошою, завантажують з колошникової площадки (Слюс. справа, 1957, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колоша — коло́ша іменник жіночого роду для домни тощо Орфографічний словник української мови
  2. колоша — див. штанина Словник синонімів Вусика
  3. колоша — I -і, ж., діал. Холоша. II -і, ж., спец. Певна кількість матеріалу (руди, палива, вапняку і т. ін.), що засипається за один раз у доменну піч, вагранку тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колоша — Штанина Словник чужослів Павло Штепа
  5. колоша — КОЛО́ША¹, і, ж., діал. Холоша. А інший, голову .. задравши, Пряменько витягнувсь та й скочив через тин, Та як же врізався об землю, вражий син, Колошу розідравши (Є. Гребінка); Гість скинув колоші й підвівся (І. Словник української мови у 20 томах
  6. колоша — Коло́ша, звич. холо́ша, -ші, -ші, -шею; -ло́ші, -ло́ш (штанина) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. колоша — Коло́ша, -ші ж. = холоша. Ном. № 7225. Словник української мови Грінченка