1. Словник української мови в 11 томах

колун

КОЛУ́Н, а́, ч. Важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров.

Дядько Микола смачно навпіл розколює березові і грабові кряжі. Робить це він так: підійме над головою колуна, замахнеться, скаже «гех» — і дерево розвалюється надвоє (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колун — колу́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колун — -а, ч. Важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колун — КОЛУ́Н, а́, ч. Важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод, корчів і т. ін. Дядько Микола смачно навпіл розколює березові і грабові кряжі. Словник української мови у 20 томах
  4. колун — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал. Словник синонімів української мови