1. Словник української мови в 11 томах

колупання

КОЛУПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. колупа́ти і колупа́тися.

Руки дідуся лежали на колінах. Сухі, поморщені, чорні від постійного колупання в землі, вони нагадували дубову кору (Руд., Вітер.., 1958, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колупання — колупа́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. колупання — -я, с. Дія за знач. колупати і колупатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колупання — КОЛУПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. колупа́ти і колупа́тися. Руки дідуся лежали на колінах. Сухі, поморщені, чорні від постійного колупання в землі, вони нагадували дубову кору (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах