колупати
КОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок,
1. перех. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь.
Один з Троянської громади.. Ціпком все землю колупав (Котл., І, 1952, 106);
Батареї сміливіше пристрілюються до гусениць [танка], колупають дорогу, луплять і в лоб (Ю. Янов., І, 1954, 54);
// Роблячи заглибини, відділяти, відколювати шматки чого-небудь.
Гусари позабирали паннів і почали танцювати,— підковані закаблуки колупали діл, глина летіла на стільці (Н.-Лев., III, 1956, 152);
— Кисляк такий, хоч ножем ріж, хоч пальцем колупай (Стельмах, І, 1962, 117);
Не їдять, тільки колупають виделками прохололе м’ясо (Вільде, На порозі, 1955, 188).
◊ Колупа́ти ду́шу (се́рце і т. ін.); Колупа́ти на се́рці — про душевний біль, переживання.
Кашель перестає сливе зовсім, тільки на серці частенько млоїть (щовечора щось там колупає..) (Л. Укр., V, 1956, 340);
[Іван:] Правда, веселих [пісень] мало зосталось у голові, а ті, що йдуть до самого серця, то раз у раз так і колупають тобі душу… (Кроп., І, 1958, 112);
Колупа́ти піч (ко́мин) — виконувати обрядову дію під час сватання (про дівчину).
— Онисю, ставай колупати піч! Приїхав Моссаковський та ще й з братом, певне, з сватом,— гукнув батько (Н.-Лев., III, 1956,35);
Катруся стояла, соромливо опустивши голову, коло печі й колупала пальцем комин (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 27).
2. у чому, неперех. Проникати всередину чого-небудь, видаляючи звідти якісь частинки.
І зараз приступивши к ділу, Він шпеник в рані розглядав; Прикладував припарки к тілу І шилом в рані колупав (Котл., І, 1952, 285);
— Не знаю, за кого ви гадаєте мене сватати?.. — Курочка починає колупати в носі (Вільде, Сестри.., 1958, 79).
3. перех., перен., фам. Одержувати великими сумами (про гроші).
— Вивчися, то й будеш паном, будеш служити, гроші колупатимеш… (Мирний, І, 1954, 151).
Значення в інших словниках
- колупати — (робити заглибини в чомусь) копирсати, шпортати, розм. длубати. Словник синонімів Полюги
- колупати — колупа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- колупати — Копирсати, д. длубати, корпати, шпортати; (гострим) довбти, довбати. Словник синонімів Караванського
- колупати — див. колоти; копати Словник синонімів Вусика
- колупати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь. || Роблячи заглибини, відділяти, відколювати шматки чого-небудь. Колупати піч (комин) — виконувати обрядову дію під час сватання (про дівчину). 2》 у чому, неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колупати — КОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що, чим, у чому. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь. Один з Троянської громади .. Ціпком все землю колупав (І. Словник української мови у 20 томах
- колупати — колупа́ти ду́шу (се́рце) кому. Викликати у кого-небудь душевний біль, страждання, переживання. (Іван:) Правда, веселих (пісень) мало зосталось у голові, а ті, що йдуть до самого серця, то раз у раз так і колупають тобі душу... (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
- колупати — КОЛУПА́ТИ (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, КОПИРСА́ТИ, ШПО́РТАТИ розм., ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) (перев. Словник синонімів української мови
- колупати — Колупа́ти, -па́ю, -єш, одн. в. колупнути, -пну, -не́ш гл. Ковырять. піч колупати — обрядовое дѣйствіе невѣсты во время сватовства. Стала коло печі та й колупає її пальцем. Кв. І. 76. колупнуло за серце. Защемило сердце. Колупнуло Антося за серце, — аж заплакав. Св. Л. 160. Словник української мови Грінченка