1. Словник української мови в 11 томах

колупатися

КОЛУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.

1. Те саме, що колупа́ти 2.

— Який молодець! Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев’язку… (Донч., VI, 1957, 119);

Спідлоба зиркнув [слідчий] нам назустріч, а сам колупався гусячою пір’їнкою у великих жовтих зубах (Збан., Єдина, 1959, 105).

2. перен. Поратися біля чого-небудь загайного, налагоджуючи, ремонтуючи.

Одна з них [машин] зупинилася, і шофер, відкривши капот, почав колупатися, другий німець-солдат присвічував ліхтариком (Тют., Вир, 1964, 432).

3. перен. Займатися справою, яка вимагає кропіткої і довготривалої праці; робити що-небудь дуже повільно або невміло.

Вони [мама] все колупаються на еороді і в саду (Коп., Земля, 1957, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колупатися — колупа́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. колупатися — див. баритися; копати Словник синонімів Вусика
  3. колупатися — -аюся, -аєшся, недок., розм. 1》 Те саме, що колупати 2). 2》 перен. Поратися біля чого-небудь загайного, налагоджуючи, ремонтуючи. 3》 перен. Робити справу, яка вимагає копіткої та довготривалої праці; робити що-небудь дуже повільно або невміло. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колупатися — КОЛУПА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. 1. Те саме, що колупа́ти 2. – Який молодець! Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев'язку... (О. Словник української мови у 20 томах
  5. колупатися — КОЛУПА́ТИ (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, КОПИРСА́ТИ, ШПО́РТАТИ розм., ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) (перев. Словник синонімів української мови