колупати

КОЛУПА́ТИ (руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь), ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ПРОКОЛУ́ПУВАТИ, КОПИРСА́ТИ, ШПО́РТАТИ розм., ДЛУ́БАТИ розм., ДОЛУБА́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́) (перев. робити отвір, заглиблення тощо); КОЛУПА́ТИСЯ в чому (видаляти зсередини чогось які-небудь частинки). — Док.: колупну́ти, ви́колупати, ви́колупнути, проколупа́ти, копирсну́ти, шпортну́ти, довбну́ти, колупну́тися. Сидить баба на порозі, Землю колупає, На садочок на вишневий Скоса поглядає (С. Руданський); Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем зсередини сливи (М. Коцюбинський); Галаґанчик вибрав зручну хвилину і гвіздком проколупав у лантусі дірку (О. Донченко); Івась стояв коло столу з повними сліз очима і копирсав сам собі під нігтями (Панас Мирний); Він своїм закованим костуром почав шпортати землю (І. Франко); — Здоров був, синку, — кажу, бо зранку не бачились. Мотнув головою, а в очі не дивиться, далі собі ножиком длубає (І. Муратов); Гній злігся, змерзся, лупали (люди) ломами, плішнею (К. Гордієнко); Гострим ломом довбає Шаліфе кам'янисту землю (З. Тулуб); — Навіть не застогнав, як лікар колупався йому в рані й робив перев'язку (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

колупати — (робити заглибини в чомусь) копирсати, шпортати, розм. длубати. Словник синонімів Полюги
колупати — колупа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
колупати — Копирсати, д. длубати, корпати, шпортати; (гострим) довбти, довбати. Словник синонімів Караванського
колупати — див. колоти; копати Словник синонімів Вусика
колупати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь. || Роблячи заглибини, відділяти, відколювати шматки чого-небудь. Колупати піч (комин) — виконувати обрядову дію під час сватання (про дівчину). 2》 у чому, неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
колупати — КОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. що, чим, у чому. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь. Один з Троянської громади .. Ціпком все землю колупав (І. Словник української мови у 20 томах
колупати — колупа́ти ду́шу (се́рце) кому. Викликати у кого-небудь душевний біль, страждання, переживання. (Іван:) Правда, веселих (пісень) мало зосталось у голові, а ті, що йдуть до самого серця, то раз у раз так і колупають тобі душу... (М. Кропивницький). Фразеологічний словник української мови
колупати — КОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок, 1. перех. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь. Один з Троянської громади.. Ціпком все землю колупав (Котл. Словник української мови в 11 томах
колупати — Колупа́ти, -па́ю, -єш, одн. в. колупнути, -пну, -не́ш гл. Ковырять. піч колупати — обрядовое дѣйствіе невѣсты во время сватовства. Стала коло печі та й колупає її пальцем. Кв. І. 76. колупнуло за серце. Защемило сердце. Колупнуло Антося за серце, — аж заплакав. Св. Л. 160. Словник української мови Грінченка