колупати

КОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. що, чим, у чому. Руйнуючи поверхню, робити заглибини, ямки в чомусь.

Один з Троянської громади .. Ціпком все землю колупав (І. Котляревський);

Батареї сміливіше пристрілюються до гусениць [танка], колупають дорогу, луплять і в лоб (Ю. Яновський);

Вишата сидів із того боку вогниська й колупав лозинкою в жару (І. Білик);

// Роблячи заглибини, відділяти, відколювати шматки чого-небудь.

Гусари позабирали паннів і почали танцювати, – підковані закаблуки колупали діл, глина летіла на стільці (І. Нечуй-Левицький);

Не їдять, тільки колупають виделками прохололе м'ясо (Ірина Вільде);

Завдання моє – колупати, довбати скелі, збирати зразки, складати в рюкзак, перти на спині десятки й сотні кілометрів (О. Бердник).

2. чим у чому. Проникати всередину чого-небудь, видаляючи звідти якісь частинки.

І зараз приступивши к ділу, Він шпеник в рані розглядав; Прикладував припарки к тілу І шилом в рані колупав (І. Котляревський);

– Не знаю, за кого ви гадаєте мене сватати?.. – Курочка починає колупати в носі (Ірина Вільде);

Колупаючи сірником у зубах, сів [слідчий] за стіл, дістав з шухляди папери і вже тоді подивився на Калинку: – То як, надумались? (А. Дімаров).

3. перен. Ображати, дорікати, картати.

Бо й чого нервувати? Служба така в чоловіка – от він і колупає, як не пальцем, то словом... (Ю. Винничук).

4. що, перен., фам. Одержувати великими сумами (про гроші).

– Вивчися, то й будеш паном, будеш служити, гроші колупатимеш... (Панас Мирний).

◇ (1) Колупа́ти ду́шу кому – спричиняти кому-небудь душевний біль, страждання, переживання.

[Іван:] Правда, веселих [пісень] мало зосталось у голові, а ті, що йдуть до самого серця, то раз у раз так і колупають тобі душу... (М. Кропивницький);

(2) Колупа́ти піч (ко́мин) – виконувати обрядову дію під час сватання (про дівчину).

– Онисю, ставай колупати піч! Приїхав Моссаковський та ще й з братом, певне, з сватом, – гукнув батько (І. Нечуй-Левицький);

Катруся стояла, соромливо опустивши голову, коло печі й колупала пальцем комин (О. Іваненко);

Мені, мабуть, довіку буде сниться, як я стою, не піднімаю віч. А ті свати лопочуть про куницю, а та дурепа колупає піч! (Л. Костенко);

(3) Хоч па́льцями колупа́й – густий, крутий (перев. про їжу).

– Сметани чверть гладущика.., а кисляк такий, .. хоч пальцями колупай (М. Стельмах).